Риси командно адміністративного соціалізму:

·  тотальне панування державної власності (навіть колгоспно-кооперативна власність, проголошена конституцією,

·  втратила риси кооперативної і була одержавлена);

·  централізоване регулювання всіх зв'язків державою (директивне централізоване планування від досягнутого);

·  спотворені ринкові відносини (ціни, відсоток за кредит, ренту тощо встановлювала держава);

·  прямий розподіл ресурсів;

·  державне тотальне управління за принципом жорсткої ієрархії; вершину ієрархічної піраміди займає партійна бюрократія;

·  розподіл за волею держави, яка об'єктивно не може визначити частку індивіда у суспільному результаті економічної діяльності (хоч зарплата видається за форму розподілу відповідно до кількості та якості праці).

Як наслідок, у процесі революційних змін відбулося тотальне одержавлення економіки, політики, ідеології та інших форм суспільного буття.

Криза адміністративно-командної системи стала про­явом загострення суперечностей, породжених та нагрома­джених нею, які система виявилася не здатною вирішити.

Головна суперечність — суперечність між проголошеними та реалізованими цілями.

Форми прояву головної суперечності:

·  між вивільненням трудящих від поневолення (експлуатації) з боку капіталу і поневоленням їх державою;

·  між проголошеною метою побудови суспільства всезагального добробуту і сформованою економікою тотального дефіциту, який є не лише наслідком, а й передумовою відтворення бюрократичної системи адміністративного соціалізму;

·  між проголошеною метою побудови суспільства, де, всі блага "поллються повним потоком" і здійсниться великий принцип: "від кожного — за здібностями, кожному —за потребами" і деформованою структурою економіки, зорієнтованою на виробництво заради виробництва;

·  між проголошеною метою високопродуктивного виробництва (трудящі працюють на себе й на суспільство в цілому) і спадною ефективністю реального виробництва через відсутність конкуренції і тотальне панування державної монополії;

·  між проголошеною метою побудови суспільства, заснованого на самоуправлінні (самоуправління як антипод державного управління), і реальною системою управління у формі диктатури держави, яка виявляється через диктатуру пролетаріату, диктатуру партії та ін.

Причини глибокої кризи командно-адміністративної системи не вичерпуються тільки нагромадженими нею внут­рішньо притаманними їй суперечностями. Вони поясню­ються існуючою структурою влади та запроваджуваною нею політикою. Значною мірою ця криза зумовлена об'єктив­ними законами нерівномірності та циклічності економіч­ного розвитку.

4. Концепції переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки

Соціально орієнтовану ринкову економіку, яку прагнуть створити постсоціалістичні країни, можна визначити як систему, в основі якої переважає приватна власність, свобода підприємництва, вільний продаж усіх факторів ви­робництва, товарів та послуг.

Головні завдання перехідного періоду від адміністративно-командної до соціально орієнтованої ринкової системи такі:

·реформування відносин власності;

·роздержавлення (обмеження втручання держави в економічне життя суспільства аж до повного вилучення, відмова від прямого управління держави економікою, створення умов для зростання кількості господарюючих суб'єктів);

·приватизація (перехід у приватну власність значної частки державної власності);

·демонополізація (створення і захист конкурентного середовища, подолання державної та недержавної монополії);

·лібералізація, яка набуває двох форм — внутрішньоекономічної (усунення державного контролю за цінами на переважну більшість товарів та послуг, запровадження свободи торгівлі юридичних та фізичних осіб і підпорядкування діяльності товаровиробника умовам ринку) і зовнішньоекономічної (розширення доступу в країну іноземних інвестицій; роздержавлення зовнішньоекономічних зв'язків і зняття протекціоністських обмежень на експорт; зняття обмежень на імпорт; конвертованість національної валюти тощо).

·  макроеконо.нічна стабілізація (мінімізація дефіциту державного бюджету, припинення надлишкової грошової емісії та пільгового кредитування, що спричиняють інфляцію);

·  формування ринкової інфраструктури;

·  соціальний захист найвразливіших верств населення.

              Концепції трансформації адміністративно-команної економіки в ринкову:

·  інституціонально-кейнсіанськип варіант еволюційних змін, або градуалістської політики;

·  ліберально-монетарний варіант радикальних змін, або політики "шокової терапії".

Головні риси еволюційного переходу до ринкової економіки (градуалізму):

1.     Процес економічної трансформації трактується як поступова зміна ресурсних потоків, які повільно пристосовуються до нового інституційного середовища і впливають
на зміну параметрів виробництва, споживання, інвестицій.

2.     Реформування  економіки передбачає:

·  встановлення динамічної рівноваги на споживчому ринку шляхом легалізації та розвитку приватного сектору;

·  поширення ринкових механізмів спочатку на виробництво та збут споживчих товарів, а згодом і на інвестиції;

·  лібералізація цін зі збереженням державного контролю за ними;

·  формування двосекторної моделі економіки, де превалюють приватні структури у споживчих галузях економіки, а державні й ті, що контролюються державою, — у виробництві інвестиційних товарів;

·  спад виробництва, зумовлений не зміною його технологічної та соціально-економічної структури, а політикою лібералізації;

·  гіперінфляція як наслідок лібералізації;

·  глибоке розшарування за доходами різних верств населення.

Головні риси концепції радикальних змін, або по-літаки "шокової терапії":

1. Процес економічної трансформації передбачає швид­кий перехід до досконалого ринкового середовища, заснова­ного на принципах рівноваги вільної ринкової економіки.

2. Реформування економіки передбачає:

·  проведення впродовж 1 — 2 років радикальних антиінфляційних стабілізаційних заходів:

·  моментальну лібералізацію цін;

·  максимальне усунення держави від втручання в економічні процеси;

·  ліквідацію переважної більшості субсидій;

·  запровадження повної фінансової самостійності підприємств тощо;

·  здійснення протягом 10—15 років фундаментальних перетворень в економіці.

Головним завданням переходу до реальних ринкових відносин є формування ринкових форм господарювання та усунення деформацій, набутих в умовах адміністративно-командної системи. У цьому полягає суть лібералізації економіки.

5. Формування іцституційних та економічних умов переходу країн до нової системи господарювання

Обмеження прямого державного втручання в економі­ку трансформаційного типу означає не послаблення ролі держави в економічному житті, а докорінну зміну цієї ролі.

Головні напрями впливу держави на формування інституціиних та економічних умов формування ринкової економіки.

1.   Законодавче забезпечення трансформаційних перетворень.

2.   Забезпечення інституціональних змін у підприємництві.

3.   Подолання автаркії та забезпечення відкритості економіки.

4.   Адаптація соціальної політики до умов перехідної економіки.

Відпрацювання господарського законодавства, яке встановлює "правила гри" у ринковій та перехідній економіці і є регулятором ринку:

·законодавства про власність;

·про підприємницьку діяльність;