1. Відтворення національного продукту і національного багатства

2. Суть економічного зростання.

3. Фактори економічного зростання.

4. Типи економічного зростання.

5. Суть та фази ділового циклу.

6. Причини економічних коливань.

Література:

Основна 4, 5, 8, 16, 21

Додаткова 5, 14, 19, 26

1. Відтворення національного продукту і національного багатства

Процес виробництва як основа забезпечення існування людини має постійно відновлюватися. Процес суспільного відтворення — це постійне й безперервне відновлення результату суспільного виробництва — продукту, а також робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці.

Найважливішим у відтворенні всіх елементів економіч­ної системи є постійне відтворення робочої сили з високим рівнем освіти, кваліфікації, інтелекту і культури, відтворення робочої сили полягає в безперервному відновленні та підтриманні фізичних сил і розумових здібностей людини, підвищенні кваліфікації працівників. На процес відтворення робочої сили впливає низка чинників, серед них — рівень економічного розвитку країни, культурні традиції, тривалість життя тощо.

Відтворення виробничих відносин полягає в їхньому вдосконаленні, що проявляється, як:

·   розширення товарно-грошових відносин на основі розвитку різноманітних форм власності;

·   удосконалення економічних методів управління;

·   розвиток кооперації в усіх галузях економіки. Удосконалення виробничих відносин сприяє прискоренню процесу відтворення елементів усієї економічної системи.

Важливою складовою процесу відтворення є відтворення природних ресурсів та навколишнього середовища.

Відтворення природних ресурсів передбачає відновлення природних умов економічного зростання, збереження довкілля тощо. Актуальність цієї проблеми посилюється з огляду на різке зростання обсягів споживання сировини та природних ресурсів суб'єктами господарювання.

Особлива роль в умовах постіндустріального суспіль­ства належить відтворенню інформації на основі вико­ристання найновіших досягнень НТП, серед яких особливе місце займає всесвітня мережа інтернет.

Процес відтворення потребує дотримування певних кількісних та якісних співвідношень між усіма елемента­ми економічної системи.

Просте, розширене і звужене відтворення. Залежно від результатів процесу відтворення розрізня­ють просте, розширене і звужене відтворення.

При простому відтворенні в кожному наступному циклі відбувається відновлення суспільного продукту в незмінних обсягах і такої самої якості.

Розширене відтворення передбачає, що виробництво відновлюється у зростаю­чих масштабах.

Звужене відтворення характеризується  повторенням суспільного виробництва в обсягах, що є меншими, ніж у попередньому періоді.

Результати суспільного відтворення відображає ціла низка показників.

Валовий внутрішній продукт — загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених на території певної країни протягом визначеного періоду (найчас­тіше одного року).

Методи обчислення ВВП. Показник ВВП можна роз­рахувати трьома методами:

—    виробничим;

—    методом обчислення витрат;

—    методом обчислення доходів.

На основі валового внутрішнього продукту можна роз­рахувати й інші показники системи національних рахунків. Показник чистого внутрішнього продукту (ЧВП) роз­раховується шляхом віднімання від вартості ВВП аморти­заційних відрахувань. ЧВП є досконалішим індикатором обсягу виробництва конкретного року.

Особливе місце в системі економічних показників зай­має національний дохід (НД). Це фактично зароблений дохід усіх економічних суб'єктів країни. НД можна розрахувати двома способами:

·  як різницю між ЧВП і непрямими податками;

·  як суму доходів домашніх господарств, підприємств (окрім амортизаційних відрахувань) і держави (окрім непрямих податків).

Отже, НД характеризує результат діяльності всіх економічних суб'єктів суспільства. Цей показник не враховує за­трати минулої праці й частину вартості, створену за раху­нок непрямих податків.

У національних рахунках використовується показник особистого доходу (ОД), що визначається шляхом відрахування з суми національного доходу внесків на соціальне страхування, податків на прибуток підприємств та їхніх нерозподілених прибутків, а також додаванням трансфертних платежів (допомоги з безробіття, пенсій, інших соціальних виплат).

Після сплати відповідних податків із суми особистого доходу залишається дохід, що йде на придбання спожив­чих товарів та утворення заощаджень, який прийнято на­зивати доходом кінцевого використання. Про результати розширеного відтворення економічний потенціал певної країни найповніше уявлення дає націо­нальне багатство.

Національне багатство — це сукупність створених та нагромаджених у країні працею всього су­спільства матеріальних благ, розвіданих природних ресурсів, досягнутого рівня освіти людей, їхнього дос­віду, майстерності, творчих здібностей, які призначені для розширеного відтворення з метою підвищення добробуту нації.

2. Суть кономічного зростання і його типи

Під економічним зростанням розуміють розвиток національної економіки протягом певного періоду, котрий вимірюється абсолютним приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту, валового національного продукту й національного доходу в цілому або темпами при­росту цих показників у розрахунку на душу населення.

Показники абсолютного приросту використовуються в більшості випадків для оцінювання темпів зростання еко­номічного потенціалу країни; приріст на душу населення — для аналізу динаміки добробуту населення країни та по­рівняння рівнів життя в різних країнах.

Екстенсивний тип економічного зростання досягаєть­ся завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня. У таких умовах обсяг національного продукту зростає за рахунок кількісного збільшення обсягів праці (чисельності працівників, збільшення тривалості робочого часу), залучення у виробництво нових джерел сировини, палива, енергії, вико­ристання додаткових земельних площ (при незмінній віддачі природних ресурсів), а також на основі незмінної ефектив­ності використання засобів праці (капіталовіддача може бути навіть спадною).

Інтенсивний тип економічного зростання характери­зується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективного використання їх. За­значений тип економічного зростання здійснюється на базі технічного й технологічного вдосконалення виробництва, якісних змін у кваліфікації робочої сили, економії природних ресурсів тощо.

Виділяють також третій тип економічного зростання — реальний, або змішаний. Йому притаманне збільшення обсягу ВВП як завдяки залученню більшої кількості факторів виробництва, так і за рахунок удосконалення техніки, технології, організації виробництва.

Однак економічна практика не знає екстенсивного чи інтенсивного типів економічного зростання в чистому ви­гляді. Як правило, вони співіснують, утворюючи змішаний, або реальний, тип економічного зростання. Зазвичай, це або переважно екстенсивний, або переважно інтенсивний тип економічного зростання. Належність до того чи іншого типу зростання визначається за питомою часткою приросту ВВП, отриманого за рахунок кількісної чи якісної зміни виробничих факторів.

Вважається, якщо частка реального ВВП, отриманого за рахунок інтенсивних факторів, перевищує 50 %, то тип зро­стання характеризується як переважно інтенсивний, а якщо вона нижча від цього рівня, — то як переважно екстенсивний.

Для характеристики економічного зростання, окрім на­ведених показників, використовують показники темпів приросту ВВП та НД, а також їхні обсяги в розрахунку на душу населення. Це дає змогу глибше проаналізувати рівень еко­номічного розвитку країни і порівнювати його з економіч­ними показниками інших країн. Окремими показниками, що характеризують економічне зростання, є коефіцієнти зростання продуктивності праці, капіталовіддачі тощо. За допомогою цих параметрів виявляються кількісні і якісні зміни в економіці.

3. Фактори економічного зростання

Факторами економічного зростання називають явища та процеси, які впливають на обсяги реального вироб­ництва і якість продукції.

За способом впливу на економічне зростання всі фак­тори можна поділити на прямі й непрямі.

Прямі фактори безпосередньо впливають на економічне зростання:

·  удосконалення технології та організації виробництва;

·  збільшення кількості та поліпшення якості природних ресурсів, зростання чисельності й професіоналізму трудових ресурсів;

·  збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу;

·  розвиток підприємництва.

Непрямі фактори — впливають на можливість реалі­зації потенціалу прямих факторів:

—    рівень цін на виробничі ресурси;

—    рівень податків;

—    норма позичкового процента;

—    ступінь монополізації ринку.