1.     Міжнародна економічна інтеграція.

2. Види інтеграційних об’єднань

1. Європейський Союз та етапи його формування

2. Перспективи реформування економіки України та її інтеграція у світову економічну систему.

Література:

Основна 13, 23, 26, 27

Додаткова 3, 7, 11, 13, 17

1.     Міжнародна економічна інтеграція.

Якісно новим станом інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає більш тісне зближення окремих національних господарств, є економічна інтеграція, в рамках якої забезпечується концентрація і взаємопроникнення капіталів, проведення узгоджувальної міждержавної політики.

Міжнародна економічна інтеграція визначається, як об'єктивний, усвідомлений і направлений процес зближення, взаємопристосування і зрошування національних економічних систем, який володіє потенціалом саморегулювання і саморозвитку, в основі якого міститься економічне посередництво, банківські, біржові послуги, страхування, туризм, міжнародне перевезення вантажів. Швидко зростає об'єм послуг, який надається комп'ютерними мережами, що є в різних країнах світу.

Все більшого розповсюдження у зовнішньоекономічних зв'язках отримує наукове, технічне, економічне співробітництво. Посилюється і розповсюджується науковий, культурний обмін.

До результатів розвитку зовнішньоекономічної діяльності у світовій економіці можна віднести:

·  подальше поглиблення міжнародного поділу праці;

·  економію суспільної праці в країнах, де активно здійснюється зовнішня торгівля, спільне підприємництво і участь в інших формах зовнішньоекономічних зв'язків;

·  інтенсивний і раціональний обмін результатами праці;

·  подальше зміцнення політичних, наукових, технічних, культурних

·  та інших зв'язків;

·  збільшення числа країн світу, в яких формується ринкова економічна система;

·  успішне функціонування транснаціональних корпорацій і концернів;

·  розширення кола країн, що досягли повної конвертованості валют.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків сприяв виникненню і поширенню інтеграційних процесів, що властиві сучасній світовій економічній системі.

2. Види інтеграційних об’єднань

Існують такі основні види інтеграційних об'єднань:

·  зона вільної торгівлі: кри'піи-учаашці відміняють митні бар 'єри в торгівлі між собою;

·  митний союз, що характеризується вільним переміщенням товарів і послуг. Існує єдиний митний тариф стосовно третіх країн;

·  спільний ринок, коли ліквідовуються бар 'ери між: країнами не тільки у взаємній торгівлі, але і для переміщення робочої сили і капіталу;

·  економічний союз, який передбачає, що до всіх перерахованих інтеграційних мір додаються: проведення єдиної економічної політики, створення системи регулювання соціальне - політичних процесів, єдина валюта;

·  економічний і валютно-екопомічний союз: економічний союз доповнюється введенням єдиної валюти, створенням єдиного емісійного банку.

3. Європейський Союз та етапи його формування.

Міжнародні економічні зв'язки країн Західної Європи завжди вирізнялися високою інтенсивністю. У повоєнні роки розвитку виробничої кооперації сприяли транснаціональні корпорації (ТНК). У Західній Європі в період 1946 -1958 рр. було розташовано 40% зарубіжних філіалів ТНК в обробній промисловості, що створило у цьому регіоні густу мережу міждержавних мікроекономічних зв'язків. На їх основі стали розвиватися і макроекономічні зв'язки, тобто зв'язки між національними господарствами і країнами в цілому. Як наслідок - посилилась взаємо­залежність промислов розвинених країн Західної Європи.

Інтеграційні процеси підштовхувалися високим рівнем розвитку продуктивних сил, поглибленням спеціалізації виробництва в умовах відносно незначних масштабів внутрішніх ринків країн Західної Європи. Необхідно зазначити, що вагомим фактором інтеграційних процесів у Європі стала і необхідність протидії цілковитому домінуванню США у світовому господарстві. У 1948 році США виробляли понад 60% сукупної продукції промислово розвинутих країн, на частку США припадало близько половини усіх довгострокових зарубіжних капіталовкладень І майже 80% усіх золотих запасів капіталістичного світу. Крім того створена після війни система міжнародних валютних та інших еконо­мічних відносин, а також мережа міжнародних економічних організацій МВФ, МБРР, ГАТТ, були побудовані таким чином, щоб зміцнити економічне становище і вплив США та домінування цієї країни у політичних союзах. Жодна країна Західної Європи поодинці не могла бути для США рівноправним партнером, для цього потрібен був міцний і довгостроковий економічний союз, єдиний господарський простір, який міг би зіставитися з національним господарством США. Все це і зумовлювало необхідність консолідації західноєвропейської економічної еліти на власній основі.

Інтерес самостійних господарських суб'єктів і міжнародний поділ праці. Метою інтеграції є нарощування об'єму товарів і послуг в результаті забезпечення ефективності господарської діяльності у міжнародних масштабах.

Основою міжнародної економічної інтеграції є насамперед відповідний рівень економічного розвитку. Тому найвищого ступеня зрілості економічна інтеграція, досягла в групі промислово-розвинених країн, передусім в Західній Європі. Саме тут успішно функціонує Європейський Союз - дине поки що об'єднання країн, розвиток інтеграційних процесів у якому, послідовно пройшовши чотири попередні фази (зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз), дозволяє У цей же період в межах спільного ринку здійснювався процес формування спільної сільськогосподарської політики, прийнятої під тиском Франції, зацікавленої у розширенні збуту своєї сільськогоспо­дарської продукції у самому Співтоваристві: були введені єдині ціни і правила регулювання ринків основних сільськогосподарських товарів, а також створений протекціоністський механізм торгівлі з третіми країнами.

Спільна митно-тарифна політика забезпечила утворення у 1970-х роках власних коштів Співтовариства, головним чином за рахунок надходжень від митних виплат і компенсаційних зборів, що стягувалися при імпорті товарів з третіх країн. У 70-ті роки новий етап НТР обумовив необхідність розробки і спільної політики структурної перебудови економіки в Співтоваристві - країни-члени об'єднали свої зусилля для подолання технологічного відставання від США та Японії.

Розвиток інтеграційних процесів призвів до створення не тільки економічного, а й політичного союзу, з 1986 року запроваджувалися консультації щодо питання зовнішньої політики країн-членів. А 7-го лютого 1992 року прийнято Маастріхтськуугоду, де було вирішено що майбутній Європейський Союз вестиме спільну закордонну та оборонну політику.

Важливим елементом інтеграції стало створення Європейської Валютної Системи (ЄВС), що почала функціонувати з березня 1979 р., і перед якою були поставлені чотири головні завдання:

• досягнення валютної стабільності в межах ЄС;

• спрощення конвергенції процесів економічного розвитку; Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) з організацією спільного ринку чотирьох продуктів гірничорудної промисловості (вугілля залізна руда, сталь і металобрухт) і спільного регулювання обсягів виробництва та рівня цін, інвестиційних програм і раціонального використання робочої сили. Цей договір набув чинності у 1953 році.

У березні 1957 року в Римі була укладена угода про заснування Європейського співтовариства (ЄС) - "спільного ринку" (див. рис. 19.3.) з перспективною програмою економічної і політичної інтеграції. Кінцевою метою ЄС було проголошене створення Сполучених Штатів Західної Європи. Одночасно у Римі було укладено угоду про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом). В цей же час Великобританія, яка не приєдналася до ЄС, організувала Європейську Асоціацію Вільної Торгівлі (ЄАВТ). Ідея створення ЄАВТ полягала у розвитку торгівлі між країнами, проте без об'єднання влади та створення офіційних інститутів, уповноважених вести законодавчу діяльність як це зроблено у ЄС.

ЄАВТ і ЄС у 1984 році домовилися створити єдиний економічний простір і поширити своє співробітництво на такі галузі, як економіка, валютна та промислова політика, дослідження та технології, охорона навколишнього середовища, рибальство, виробництво сталі та транспорт. При цьому ЄАВТ отримувала всі пільги та торгівельні прибутки від членства у Європейському співтоваристві, не беручи, однак, участі у роботі інститутів ЄС. Ця угода набула чинності 1 січня 1994р.

Європейський економічний простір, створений цією угодою, - це більше ніж просто економічна зона; він розповсюджує на країни-члени ЄАВТ принцип чотирьох свобод ЄС - вільний рух товарів, послуг, капіталу і населення.

Європейський Центральний Банк (Центральний Банк єврозони) встановив на 31 грудня 1998 р. жорсткі обмінні курси євровалют відносно до ЄВРО. Саме ці обмінні курси і мали б використовуватись протягом усього перехідного періоду (до 31 грудня 2001 р.).

Поступово ЄС набуває рис єдиної державності, контури якої проступають в економіці, політиці і в соціальній сфері.

4. Перспективи реформування економіки України та її інтеграція у світову економічну систему

Досвід реформування вітчизняної економіки однозначно довів складність, довготривалість процесів переходу до ринкової системи гос­подарювання. Україна повинна виробити свій шлях, який би максимально враховував власні національні інтереси. Йдеться про необхідність розробки методів і механізмів оптимального розмежування, врахування і взаємного узгодження приватних і суспільних інтересів у процесі ста­новлення змішаної економіки України, тобто такого типу економіки, за якого зберігається державне регулювання економічних процесів.

За період проведення реформи в економіці сталися глибокі якісні перетворення. Серед позитивних економічних зрушень в українській економіці, важливих з погляду її ринкових перспектив, слід вважати:

·  формування ефективного конкурентоспроможного недержавного сектора економіки і прошарку приватних підприємств;

·  зародження національних ринків товарів, праці та капіталу з переважно ринковим ціноутворенням, здатних задовольняти платоспроможний попит;

·  введення національної грошової одиниці - гривні, становлення національної фінансово-банківської системи в цілому і регульованого валютного ринку;

·  диверсифікацію і лібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків, появу нових каналів торговельного та інвестиційного співробітництва.

Що ж стосовно перспектив економічних перетворень, то існує необхідність рішучого поглиблення курсу реформ. Тепер створено об'єктивні передумови посилення соціальної спрямованості реформ, надання їм більшої суспільної вартості. При цьому в країні потрібно здійснити Досить глибокі системні перетворення у різних сферах економічного,

•  забезпечення стратегії зростання в умовах стабільності;

•  стабілізація міжнародних валютних та економічних взаємовідносин.
Базовим елементом ЄВС є запровадження розрахункової валютної

одиниці -ЕКЮ. Завдяки цьому, зокрема, країнам ЄС вдалося побороти валютну кризу початку 80-х років. Після подолання інфляції у 80-ті роки було відмінено обмеження з поточних фінансових операцій, а в 1990 році було введено режим вільного руху капіталів. У1985 році було підписано програму подальшого розвитку Європейського співтовариства і перетворення його в Європейський Союз ("Європа без кордонів"), а потім і досягнення цілковитої інтеграції. Ця програма набула чинності з 1 -го липня 1987 року, як Єдиний Європейський акт угода про створення економічного і валютного союзу, про політичне співробітництво, формування нових інституцій (організаційних структур).

З першого листопада 1993 року Європейське співтовариство перейшло у нову стадію економічної інтеграції і, за рішенням держав та урядів країн-членів, стало називатись Євро пейс-ьким Союзом.

З 1 січня 1999 року для 11-ти країн-членів Економічного і Валютного Союзу - Австрії, Бельгії, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Португалії, Фінляндії та Франції введена в обіг спільна грошова одиниця ЄВРО.